Сьогодні сусідка 60+ намагалася зробити мені комплімент. Каже: “Такого чістого укрАінского язика, как у тєбя, я вообщє нігдє нє слишу”

Сьогодні ще раз переконався, що фрази на зразок “мнє нравітся чістий укрАінскій, но я тєрпєть нє могу суржик” та “мєня бєсіт, когда прієзжиє говорять АдЕса”, виголошують одні й ті ж самі люди.

Сьогодні сусідка (60+) намагалася зробити мені комплімент. Каже: “такого чістого укрАінского язика, как у тєбя, я вообщє нігдє нє слишу”.

– Справді?
– Да. А я укрАінскій люблю. Только нє суржик, а настоящий укрАінскій.

– Не хочу заглиблюватися в цю невичерпну тему, але в нас тут не суржик, а діалект.
– Корочє, так чісто, как ти, нікто нє говоріт.

– Не правда, і тут, в Одесі, теж є люди, чия мова довершеніша, ніж моя.
– Ой, кстаті, да, вот тєрпєть нє могу етого “в АдЕсі”…

– Стоп. Як це не можете? Це ж і є та “чиста” мова, про яку ви казали.

Процесор завис.
Завіса.

Сергій Бригар

Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.