Письменниця: “В країні все ЗЕшибісь. Шоу триватиме, поки сценарій не закінчиться. Або кокс. Або ми з вами. Главне, шо все красіво і весело до зелених чортиків”

Ви справді хочете, щоб я писала про поточну ситуацію в Україні? Про що саме? Про те, що ковід, кого не добив, тому отруює мізки і колись доб’є? Чи про тих, кого наш мудрий народ з дурної голови привів до влади?

Ви це і самі бачите, і на власних шкурах відчуваєте. А, якщо ні, то я щиро вітаю вас – ви вже юродиві. Або блаженні. А всі ми разом – убогі духом і нам уготоване … Ні, не Царство Небесне – царство божевілля і мороку розумового.

Бо живемо в дивні часи. В мене таке враження, що збулися мрії наших двієчників. Отих, що ходили поза школу, на кишенькові гроші купували шмурдяк і травку-дуравку,, пили-курили їх по підвалах і мріяли. Про світле майбутнє, де немає науки, вчителі та відмінники працюють рабами на плантаціях, а вони, заслужені двієчники країни, живуть, як у Бога за дверима і чуються так, наче вхопили його за бороду. І все у них на халяву, весь світ біля ніг, а вони лише пальчиками кивають та закони дурнуваті видають.

Вселенська лафа для ідіотів. Можна творити яку завгодно дурню і дурникам за це нічого не буде. Їх ще й по телевізору покажуть. Так, щоб табло на весь екран. Щоб усі бачили. Вони ще й істину проглаголять. Щось типу: людина людині – друг, товариш і вовк. Або, що ковід у вихідні дні особливо агресивний і кусається, шо скажений пес. Але тільки у суто промтоварних крамничках і кафешках. І ще в театрах, на ринках та по церквах. А в супермаркетах і храмах Моспатріархату – нє. Він туди боїться заходити, там охорона з термометрами і дяки з кадилами його враз вичислить і знешкодить.

І в поліклініках та лікарнях ковід, скотина така, ходить тільки через центральні двері. А через чорні ходи – нє. Чому? Та все ж ясно! Не положено такому крутому вірусу, рівня бог, тинятися бічними ходами. Він тільки через парадний вхід. Урочисто, з музикою і танцями. А те, що за півроку його гулянки країною, замість протоколів і засобів лікування, маємо адмінпротоколи і асфальт на дорозі в нікуди – такая мєлочь!

Опшим так: в країні все ЗЕшибісь. Не нийте і не панікуйте. Ситуація в надійних невмілих руках під строгим контролем відсутнього розуму. Ху із он дьюті тудей? Та какая разніца? Главне, шо все красіво і весело до зелених чортиків. А ху із ебсент?

А , кого ковід вкусив, той може стати ебсент. Але, теж: какая разніца? Маски на морди і мовчіть. Шоу триватиме, поки сценарій не закінчиться. Або кокс. Або ми з вами… Будьте здоровими!

Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.