Конфлікти з далекобійниками, некошерна їжа від військових, танці: помремо, але прийдемо до Умані до нашого цадика

Близько тисячі хасидів застрягли цими днями на білорусько-українському кордоні між пунктами пропуску “Нова Гута” та “Нові Яриловичі”. Ще сотні – в Іванівському районі. Хасиди запевняють, що стоятимуть до кінця. Помремо, кажуть, але прийдемо до Умані до нашого цадика.

Перші хасиди на білорусько-українському кордоні з’явилися 14 вересня після третьої години дня. Про це пише TUT.BY. Передає Цензор.нет.

– Спочатку це було кілька сімей. А потім як пішли! Тепер їх вже сотні, вони сидять – і ми з ними, – розповідають українські далекобійники. Вони майже добу не могли перетнути кордон.

– Нас би впустили, але вони (хасиди) повністю блокують рух, то лягають під фури, якщо рушаєш, то кидаються під колеса – і ми не можемо їхати, – скаржаться водії. Їх тут у вівторок вдень було близько двохсот.

Вранці 15 вересня далекобійники ще намагалися жартувати. Але з кожною годиною ситуація загострюється. У деяких в фурах швидкопсувний товар. А скільки ще доведеться стояти на кордоні – невідомо.

Червоний Хрест привіз на кордон для паломників теплі ковдри, намети, воду і чай. Уже домовилися, що молочні підприємства доставлять йогурти і молоко – але з’ясувалося, що молочну продукцію хасиди не вживають.

Військові розгорнули на кордоні польову кухню. У перловку, кажуть, спеціально додали курячу тушонку замість яловичої чи свинячої. Але хасиди від такої їжі відмовилися – сказали, що вона готувалася не на кошерній кухні, і таке вони не їстимуть.

Бенні прилетів з Тель-Авіва до Мінська, потім, як і тисяча його земляків, збирався потрапити до Умані через пункт пропуску “Нова Гута”: “Не може бути такого, щоб ми не потрапили в Умань. Ніщо і ніколи не може нас зупинити. в Україні був Майдан – ми їздили в Умань. Навіть коли в Білорусі стався Чорнобиль, ми все одно їхали в Умань до нашого цадика”.

Шмає Фрідману – 21 рік, і 11 років поспіль він їздить до Умані. “Я три-чотири рази на рік до Умані приїжджаю – і я не можу пропустити це свято. Я повинен бути там і буду!”

Близько 14.00 на кордон приїхав губернатор Гомельщини Геннадій Соловей. За його словами, основна мета: подивитися, чи є на кордоні серед паломників люди, яким потрібна медична допомога – особливо це стосується дітей.

Спочатку у деяких далекобійників зовсім здали нерви і почалися перші сутички.

На щастя, білоруським прикордонникам вдалося умовити паломників відійти від вантажівок і дати їм проїхати.

До речі, територію між пунктами пропусків вже прибирали білоруські комунальники. Допомогло на пару годин.

Далекобійники, нехай і не відразу, але змогли покинути Білорусь. Українські силовики їх випустили.

Другу ніч хасиди провели на нейтральній смузі між країнами.

Паломники-хасиди щорічно приїжджають в українську Умань, щоб відсвяткувати іудейський Новий рік (Рош га-Шана, цього року відзначається 18-20 вересня) і помолитися на могилі засновника брацлавського хасидизму – цадика Нахмана, який жив в XVIII-XIX століттях. Хасиди вважають своїм обов’язком хоча б раз у своєму житті побувати на його могилі. І найкращим часом року, коли це можна зробити, вважається Рош га-Шана. Якщо його провести з молитвою біля могили святого, то наступний рік буде дуже щасливим для них, впевнені вони. Раніше мер Умані Олександр Цебрій повідомив, що приїзд хасидів в цьому році в традиційному форматі неможливий через COVID-19. Цьогоріч через коронавірус 28 серпня Україна закрила кордон – і багато хто з хасидів попрямували у відкриту для всіх Білорусь.

Загалом, за інформацією видання, на території Білорусі зараз застрягли близько 4 тисяч паломників.