“Я відпускала його, намагаючись стримувати сльози й сподіваючись, що під час концерту не почнеться бій. І так він їздив десятки й десятки разів”: дружина Мухарського

ЗБРОЯ ПРОТИ РОСІЙСЬКОЇ ЕКСПАНСІЇ ДОСТУПНА КОЖНОМУ
Буває, дехто з агресивно й проросійськи налаштованих дописувачів, закидають моєму чоловікові Антіну Мухарському, буцім чому він такий патріот і не на війні. Відповідаю – за армійським фахом він музикант військових оркестрів, котрий був першим артистом, який у червні 2014 року поїхав підтримувати бійців в АТО.

Їхати треба було в бронежилеті та касці, а виступати – у полі між вантажівками, бо тільки так можна було захиститися від ворожих куль снайперів. І так десятки й десятки разів він їздив власним коштом, вивертаючи кишені та обнуляючи родинний бюджет. Бо не міг інакше. А я відпускала його, намагаючись стримувати сльози й сподіваючись, що під час концерту не почнеться бій.

Потім ми організували конкурс “Український патріотичний плакат” і продавали постери-картини з благодійного аукціону. Коштів вистачило на те, щоб порятувати кінцівки 12-м пораненим і придбати додатковий високоточний хірургічний апарат для Військового шпиталю, щоб лікарі мали змогу проводити більше операцій.

Завдяки цьому більше наших захисників не втратили можливість кермувати автомобілем, тримати в руках виделку чи набирати цифри на телефоні. Туди ж, в зону ООС регулярно надсилаємо наші книжки та музичні диски для того, щоб у хвилини спокою ті мужні чоловіки мали на що відволіктися і пам’ятали, що на них удома чекають. Це та благодійність, яку обрали для себе ми.

Наші друзі регулярно здають кров для тих, хто повернувся з війни у каретах швидкої. Інші – збирають одяг і ліки. Кожен обирає те, що може собі дозволити, і до чого лежить душа. Навіть під час Майдану я регулярно переглядала списки необхідного і, коли приходила в маленьку господарчу крамничку по 5 електричних подовжувачів, чайник і 10 пакунків сміттєвих пакетів, продавчиня пошепки казала: «Це ж на Майдан? Сьогодні я з вас грошей не візьму, і ось вам ще один подовжувач».

На щастя, наша армія вже більш-менш озброєна, одягнена, і її побут налагоджений, великою мірою завдяки волонтерському руху.
Але поки українські чоловіки на війні, ригівські втікачі й проросійські сили розгортають свої тенета й роблять усе, щоб нашим воїнам не було, куди повертатися – щоб знищити Україну і все питомо українське, що ми маємо.

Втім, є те, що кожен із нас може робити тут і зараз, незалежно від статків:
1) переходити на українську та проводити лагідну українізацію серед свого оточення,
2) купувати книжки, видані українською,
3) ходити на концерти україномовних гуртів, вистави українських театрів,
4) дивитись українські ютуб-канали та кіно з українським дубляжем (він дійсно якісний),
5) якщо маєте змогу, підтримувати видання українських книжок чи створення культурних проектів (кліпів, фестивалів), коли бачите прохання про це на сторінках їхніх авторів.

Щодо нас, то ми взялися за виготовлення нашого культурного продукту власноруч, щоб забезпечити його якість. Так, книжки Антіна Мухарського «Національна ідея модерної України», «I AM NOT RUSSIA», «Кістяк з Чорнобиля» та диск «Гібридні війни» було створено завдяки приватним меценатам – нашим глядачам, читачам, слухачам, які перераховували 500, 1000 і більше гривень. Кожен із них має диплом благодійника і його ім’я викарбуване на сторінках подяк у книжках.

Зараз готуємо нову книжку «КАРАНТИН. Непристойні оповідки», яка побачить світ на початку грудня. Маємо оплатити папір, друк, роботу редакторів, коректорів, дизайнера, верстальника, транспортування тощо. Без вашої підтримки впоратися буде непросто.

Думка автора може не відображати думку редакції. Редакція не несе відповідальності за обґрунтованість і тлумачення думки автора, а сайт є лише носієм інформації.